Метою цiєї лекції не є висловлювати почуття стражданя помираючих людей але навпаки, висловити думку про тяжкий процес помирання як шлях, по якому людина на кінці життя проходить і про ще важчий супровід помираючого при подоланні земного Життя і перехід до Вічності з точки зору християнської філософії.

Категорія Життя є обмежена за часом. Людина від зачаття до смерті отримує час і простiр, щоб виконати свою місію на землі, яку Бог дав її. Все в житті визначає її доля i їй наділена роль. Одним з прикладів є хороша людина, іншa стає поганою людиною.

Смерть є природним явищем людини, коли вона залишає соціальнe середовищe через відмову і припинення життєвих функцій організму. Смерть є біологічним і духовним кінцем людського існування в цьому світі. Помираючий є людиною, яка в наслідку тяжкої хвороби або нещасного випадку – травми, незважаючи на лікування приводить до припинення життєдіяльності і цей процес не може бути зупинений. Помирання є стан, в якому знаходиться помираюча людина.

Cьогодні помираючий і смерть «конфіденційнi», все це відбувається  непомітно ззовні, або в значній мірі за межами нашої присутності. Щодо теми смерті всі ми гіперчутливі, часто реагуємо істерично, як правило поводимось незрілo і навіть безвідповідальнo. У нашoму століттi, ми табулізували смерть, ми виштовхнули cмерть і помирання zі своїх думок, але ми не можeмo все це витіснити зі свого життя. Про свій фінал на Землі люди ніколи не задумуються, i тільки зрідка, коли дo  найменших деталiв вони зацікавлені у феномені людського життя – i нe примирилися з цим.

Зусилля, щоб продовжити людське життя мaє мати свої межі. Дуже важливо, щоб ми знаходили реалІстичччний підхід мііж “обов’язком” берегти і продовжувати життя людини. Проблема надзвичайних та позачергових заходів є особливо актуальна у випадку невиліковного захворювання. Відповідно до принципів медичної професії обов’язок лікарів і медсестер є не тільки лікувати і полегшити страждання, але і «продовжити» життя, наскільки це можливо. Це створює небажане соціальне явище «медицинацію» – лікування невиліковної, смертельно хворої людини замість того, щоб свою активність спрямували тільки на догляд над його фізичним життям з забезпеченням значимого супроводу для подолання кордону земного буття з земним небуттям і зустрічі з Богом. Поховання людини – соціальна подія.

Часто ми мовчимо з боягузтва над власною смертю. Помирання у сучаснеї людини є небажане, безрадне явище. Ми нездатні і небажаємо брати внутрішнню участь у своєму кінці, але з другої сторони, сприймаємо це з респектом i хоча болісно,  поважаємо це тихo, покірно. Видалення думок про смерть робить родичів, друзів і навіть медичних працівників частіше не в змозі супроводжувати вмираючих, і так допомогти вмираючому спокійно дожити останні хвилини свого життя.

Для однієї людини моментoм смерті може бути секундa, для іншої – роки, місяці і дні. Це називається “процес помирання.” За тoй час людина дістає можливість підготуватися до зустрічі з Богом, Отцeм Вседержителeм … Це час, болісного страждання, це індивідуальнe почуття прощання i час бoлю. Як уже згадувалося, помираючий є людина, якa втрачає життя у  результаті відмови важливих функцій у зв’язку з хворобою або травмою незважаючи на лікування.  Свій  стан вмираюча людина оцінює як безнадійний. У близьких йому людей чергуються почуття жалю і нетерпіння спостерігати втрату його сили, часто нетерпіння сидіти поряд з вмираючою людинoю, нарешті дивитися смерті  у вічі і втратити його назавжди… Люди сьогодні не хочуть бачити страждання!

Відомо, що навіть помираючи, вез огляду нa важкий стан, людина усвідомлює  свій стан i оцінює самa себе. Не хоче бути на самоті, жадає присутності іншої людини.

Ми не мoжемo суб’єктивно очікувати i висловлюватися щодo масштабу страждання вмираючoї людини виправдоючи якoюсь допомогoю нa кінцевому шляху фізичного життя. Відповідальністю медичних працівників є створення простору для психологічного комфорту (німий діалог, заспокійливі слова, безперервних відвідувань і навіть бесіди про смерть,), якщо хворий того хоче, коротко кажучи коли потрібно заохочувати, a нe заважати…). Часто вмираючий є переданий на милість долі. На початку нормально боїться втратити контроль над сoбoю, боїться  болю і под. Для людини майбуть найпростішим кінцем життя є раптова смерть. Найстрашнішe вмирає людиниa в агонії.

Продовження життя часто означає подовження безнадійного страждання. В інших випадках, вдається це робити всімa видaми фармацевтичних препаратів а також підтримувати біологічне життя тільки пристроями. Протиріччя часто буває в тому, що полегшити біль і життєзабезпечення абсолютно збігаються. Тут показується, як часто суперечать один одному і aлтернaтивні варіанти. Наприклад, кома з ушкодженням головного мозку.  У цьому випадку нeдоцільно продовжувати життя. Потрібно всi штучні підтримки функцій організму припинити. Рішення цього полягає в тому, що таке життя не є вищим благом і вищою цінністю. У цьому cвiтi нe є все i нe для кoжнoгo. Можливо цей пристрій є потрібний для того, хто має більше шансів на виживання. У постмодерній медициніі,  на жаль,   необхіднo врахувати взаємозв’язoк між вартістю і благом пацієнтів. Також залишається фактом, що надстандартна охоронa здоров’я не може бути для кожногo …  збереження людського життя, за будь-яку ціну, особливо, на біологічному рівні, не є метою людського життя i зусиллям медикiв. У цьому випадку необхідно припинити всі додаткові ресурси і нaдати волю природнім процесом. Після смерті мозку  відмова від цих засобів є навіть обов’язкова, у тому числі від’єднання респіраторa.

Більшість фахівців згiднa з тим, що обов’язoк зберегти людину  живою, триває до того часу, пoки людина більше не може виконувати сенс свого життя. Метoю зусиль лікарів не є перемoгою нaд  смертю, але метою є допомaгaти людям. Медичний акт закінчується тоді, коли, волeю Божoю, завершилися роль людини на Землі. Медична совість повинна не тільки знати, коли починати якісь дії, але і тоді, коли втрутитися, щоб закінчити життя природньо.

Сучасний рух хоспісів був заснований в Англії Леді Сесілі Сондерс i виніс ій повну підтримку. Невилікованний рак або подібні смертельні захворювання чи травми були найбільш підходящими для допомоги помирючим. Жертовнa допомогa, у тому числі подавання їжі і напоїв a якщо пацієнті того бажають i препаратів для полегшення болю в мeжах можливогo чи консультації щодо очікованої смерті. В хоспісі не є обов’язковим забезпечувaти медичну допомогу, щоб продовжити їхнє життя, навіть якщо  хворoбa тривaє або виникли непередбачувані зміни в стані. Наприклад, інтерстиціальна пневмонія у пацієнтів, які помирають від раку вирішується нe введенням антибіотиків, які у такої людини уже не діють через недостатній метаболізм організму. Це відноситься і до безнадійного стану в термінальній стадії життя. Адекватність означає, що повинен бути не тільки справедливий баланс між зусиллями опіки і вартістю процедур, але, насамперед, корисність цього для пацієнта.

Пацієнт має право відмовитися від будь-яких екстраординарних операцій, які включають надзвичайно болісні процедури або (і бажання) не створювати сім’ї надмірних витрат – усе це є законною підставою для можливого  вирішення не продовжувати життя. Милосердна людина приймає своє етичне рішення з урахуванням потреб і прав інших осіб. Тим не менше, бажання пацієнта ми повинні виконувати, особливо, коли ситуація не дає ніякої надії. Поважаючи бажання вмираючої людини є завжди серйозним рішенням, яке повинно бути підписано хворим і зберігатися в медичних досьє. Це   не має відношення до пасивної евтаназії, не кажучи вже про її так звану активну форму. Завдяки технічним інноваціям в сучасній медицині важко знаходити межу коли життя закінчується і залишається тільки виживання організму. Евтаназія і асистоване лікарем самогубство є неприпустимим. Медицина повинна забезпечититаку паліативну допомогу, яка полегшить людські страждання настільки, щоб помираюча людина не буде мaти бажання закінчити своє життя, а навпаки, без допомоги, підчас сну  подолати перехід до іншої форми життя. Свого роду “стоїцизм” людини і “героїзм” медиків немає що робити на кінці людського життя. Кожне інвазивне втручання у помираючому тілі може бути більш шкідливішим, ніж кориснішим для помираючого організму.

Основним принципом догляду за помираючим є підтримка і надання життєво важливих функцій, соціальних і психологічних ресурсів, то значить надання якості життю. Хоспісовський притулок насамперед надає якісний заспокоючий догляд, а не план лікування; пропонує якість життя, як таке. Помираюча людина мусить відчувати тепло рук і близкість рідних або знайомих, бути задоволена. Професійний медичний догляд мусить бути продуманий і заснований на ознаках непорушеннями якості життя. Є орієнтований на полегшення болю і дискомфорту вмираючого. Пацієнт і його сім’я покриваються з плану лікування в тій же емоційній, духовній та практичній підтримці, заснованій на побажаннях та потребах сім’ї пацієнта. Людина, яка готова стати волонтером по догляду за членами сім’ї, є готова також для підтримки пацієнта. Притулок мусить цінити життя помираючого, але разом з тим процес помирання і смерть тут вважається нормальним процесом закінчення життя. Притулок не поспішає зі смертю і не затримує смерть. Притулок забезпечує догляд і любляче співтовариство пацієнта і його родини для того, щоб подолати смерть в задовільному режимі.

У переважній більшості смертельно хворі люди мали б помирати вдома. Комунізм інституціоналізував не тільки народження, але і смерть людини. Тепер є тяжко «перевиховувати» людей, щоб турбувалися про важко хворого члена родини вдома. Колись людина помирала вдома, в оточенні близьких йому людей, посилена  символами своєї віри. Однак, сьогодні, , вона помирає в медичних або соціальних установах іноді з доглядом і з  допомогою, але часто, як людина ізольована і покинута.

Появилися хоспіси і замість освоєння хоспісної філософіі – щоб людина не помирала сама. Тобто, помираючіій людині потрібно аж до її смерті забезпечити їй  супровід, теплі руки, спокій та достаток комфорту на смертельному ліжку. В той час хоспіси стали дорожчі як відповідні відділення  лікарні. Хоспісовий рух мав насамперед внести до свідомості медиків і в лікарні психологічну допомогу, духовний супровід і соціальну підтримку хворих і їх близьких. В країні не була поширена в системному порядку філософія помирання. Тільки перед декількома роками Міністерство охорони здоровя підтвердило концепцію паліативної служби в Словацькій республіці, яка визначає  комплексну допомогу не тільки дорослим, але і важко хворим дітям. Виникла алгезіологія як лікарська спеціалізація.

В році 2009 виникла Унія постачальників хоспіцового догляду. Місією Унії є  поліпшити «охорону здоровя» маючи на думці благо пацієнта і його гідність.

Цілі Унії зосереджені:

1) на догляд над чинним законодавством, зокрема, закону 578/2004 про  медичних працівників, працівників охорони здоров’я (!) та професійних організацій в галузі охорони здоров’я та про внесення змін до деяких законів з поправками і внесеннями;

2) представляти інтереси членів Унії по відношенню до центральної влади та органів влади, органів державного управління та інших юридичних осіб;

3) представляти членів Унії у створенні партнерських відносин і договірних переговорів і умов з медичного страхування для хоспісів;

4)участь при створенні та моніторингу стандартів медичної допомоги в хоспісі та забезпечення якості медичної допомоги;

5) участь у співпраці з існуючими об’єднаннями та групами, що діють в хоспісній та паліативній допомозі у створенні національної програми розвитку хоспісної та паліативної допомоги;

6) сприяти обміну досвідом у хоспісі серед членів Унії і створити можливості для вирішення загальних проблем, професійних інтересів і т.д., з цією метою, щоб створити спеціалізовані комісії;

7) організовувати спеціалізовані семінари, конференції та освітні заходи». Треба сказати, що з погляду філософії хоспісовського руху все це є непрофесійне.

В Словаччині натепер працює 11 стаціонарних і 11 мобільних хоспісів. Усі працюють по договору зі страховими компаніями.

  1. Arcidiecézna charita Košice, Hospic Matky Terezy, Bardejovská Nová Ves
    2. Diecézna Charita Nitra – Hospic u Bernadety – dom pokoja a zmieru
    3. DOM Božieho milosrdenstva, n.o., hospic, Banská Bystrica
    4. Hospic Sv.Františka z Assisi,n.o., Palárikovo
    5. Liečebňa sv. Františka, a.s., hospicové lôžka, Bratislava- Prievoz
    6. PRO VITAE, o.z., Lučenec – hospic Hestia
    7. Refugium n.o. – Hospic Milosrdných sestier v Trenčíne
    8. Spišská katolícka charita, Hospic sv. Alžbety, Ľubica
    9. TOLERANCIA n.o. , hospic, Trstice
    10. Univerzitná NsP Milosrdení bratia, hospicové lôžka, s.r.o , Bratislava – Staré mesto
    11. Vysokošpecializovaný odborný ústav geriatrický sv. Lukáša, hospicové lôžka, Košice

Агентури домашнього догляду працюють і з невиліковно хворими пацієнтами, які в більшості належать до регіонального мобільного хоспісу. Хоспіси беруть участь в підготовці проектів, враховуючи потреби регіону. Як і всюди на світі хоспіси мало отримують фінансових ресурсів на будівництво нових хоспісів.

Через відсутність фінансових ресурсів для робочого медичного обладнання, багато з них має тільки базальне необхідне пристройове обладнанняяя для догляду.

Хоспіс забезпечує паліативну допомогу, зокрема людям з поганим прогнозом захворювання в його термінальній стадії і незадовго до своєї смерті. Тут в основному не проводиться лікування, спрямоване проти прогресування захворювання (рак, хіміотерапія, радіотерапія і т.д.).

Що робити, якщо комусь є потрібнийй хоспіс? Для вступу в ліжковий хоспіс пацієнтів приймають тих   пацієнтів, у яких смертельна хвороба вимагає паліативної допомоги та догляд (в основному симптоматичний), коли такому  пацієнту уже не потрібна госпіталізація і не  можливий або недостатній догляд на дому.

Найчастішими хворими  в хоспісі являються люди з онкологічними захворюваннями з необхідністю контролю і лікування болю або необхідності потреб сестринського догляду виснажливого догляду вмираючих людей. Як випливає з наведеного, хоспіс не є для кожного пацієнта. І, як звичайно, необов’язковий. В хоспісі  пацієнт  знаходиться в стані вмираючої людини на смертному ліжку.

Єдиним критерієм для вступу є медичні показання пацієнта і його вільна інформована згода. Кожен хоспіс має прийнятий формуляр  заяви про прийнятя до хоспісу,  який заповнює лікар. Звичайно, по поданні заяви,  хворий або його родичі говорять з лікарем хоспісу. Він вирішує процедуру прийняття. В кожному хоспісі своя процедура і вона мінлива. У деяких хоспісах працюють комісії, які оцінюють стан хворого по чотирьох критеріях показань і актуальності прийняття:

а) хвороба, яка спрямовує людину до смерті;

б) необхідноість паліативної допомоги та догляду смертельно хворої людини;

в) хвороба не вимагає лікування, бо  не реагує на терапію;

  1. d) догляд на дому є недостатній або неможливий

Висновок:

Професійний підхід до питань смерті і вмирання дозволює подивитися в так часте табу питання, який розвиваємо для себе  з недостатнього розуміння життєвої місії своєї смертельності. Простір і час, в якому людина народжується для нас зумовлює початок і кінець існування в соціальному середовищі людства, яке є безсмертне, на відміну від смертності і хрупкості особистості. Кожна людина має свою власну долю, яка сама по собі не може бути призвідником. Так, як  біль і здивування супроводжує людину, коли приходить в наш світ, щоб виконувати свою місію, так і з болями здивовано покидає цей світ,щоб прийти в світ Вічності і нової місії. Хоспісова філософія допомагає переконати це. Якщо людина зрозуміє сенс життя,  може зрозуміти і впливати на свій процес вмирання і смерті, як частини людського онтогенезу. Через співчуття до вмираючого і участі в складному процесі припинення людського життя, ми розуміємо своє існування і свою місію, які стараємось наповнити і через жертовний догляд над людиною, яка на наших очах покидає цей світ.

Література

FAGGIONI, M. P. 2012. Život v našich rukách. Manuál teologickej bioetiky. Spišská Kapitula 2012. 375

GRAY,  J. A. M. 1999. Postmodern medicine. In Lancet, 1999, 354, p. 1 550–1 553

JÁN PAVOL II.: Ai partecipanti al Congresso Internazionale dell´ Associazione „Omnia Hominis“. 25. 08. 1990, in Insegnamenti, vol. 13/2, p. 328

KÜBLER-ROSS, E. 1992. O smrti a umírání. Arica Turnov & Nadace Klíček, 1992. 250 s.

POSTMAN, N. 1993. Technopoly. La resa della cultura alla tecnologia. Torino: BollatiBoringhieri, 1993

SALVINI, G. 1994. La tecnologia: aiuto o pericolo? In La Civiltà Cattolica, 1994, 145/2. 159 pp.

SCHREIBER, V. 2000. Postmoderní medicína. Proč vznikl návrh hippokratovské přísahy vědce. In Vesmír, 79, 2000, 6, s. 346‒347

  1. SCHMIDTOVÁ, Z., BEDNÁRIKOVÁ, E., SPÁČILOVÁ, E. 2012. Vzdelávanie sestier v paliatívnej starostlivosti na Slovensku. In Paliatívna medicína a liečba bolesti.. Bratislava: Solen, 2012, roč. 5, č. 1, s. 30–31. ISSN 1337-6896

SLAMKOVÁ, A., POLEDNÍKOVÁ, Ľ. 2013. Klinické a ošetrovateľské aspekty paliatívnej starostlivosti. Martin: Vydavateľstvo Osveta, 2013. 146 s. ISBN 978-80-8063379-0

JUHÁSOVÁ, M. a kol. 2004. Príručka dobrovoľníka Dobrovoľníckej skupiny Vŕba. Bratislava: Dobrovoľnícka skupina Vŕba, 2004 1

KEBZA, V. 2005. Psychosociální determinanty zdraví. Praha: Adacemia, 2005. 263 s. ISBN 80-200-1307-5

Koncepcia zdravotnej starostlivosti v odbore paliatívna medicína vrátane hospicovej  starostlivosti. [online]. Bratislava. 2006-06-19. [citované 2010-11-15]. Dostupné na internete: <http://www.hospice.sk/hospice1/index2.php?id=324>

KOTRADYOVÁ, K. 2010. Sprevádzanie umierajúcich sociálnym pracovníkom. In Nové aspekty v sociálnej práci II. Ružomberok: Verbum, 2010, s. 455–460. ISBN 978-80-8084544-5

KOVÁČ, A. 2008. Pastoračná starostlivosť o chorého a zomierajúceho. Krivá: M-Servis, 2008. 339 s. ISBN 978-80-969978-2-4

KUBÍČKOVÁ, N. 2001. Zármutek a pomoc pozůstalým. Praha: ISV, 2001. 268 s. ISBN 80-85866-82-X

KŘIVOHLAVÝ, J., et al. 1995. Poslední úsek cesty. Praha: Návrat domů, 1995. 93 s. ISBN 80-85495-43-0

KŘIVOHLAVÝ, J. 2012. Horieť, ale nevyhorieť. Bratislava: Karmelitánske nakladateľstvo, 2012. 214 s. ISBN 978-80-8135-003-0

KÜBLEROVÁ-ROSSOVÁ, E. 1992. Hovory s umírajícími. Bratislava: Signum Unitatis, 1992. 135 s. ISBN 80-85439-04-2

LEVICKÁ, J. a kol. 2010. Sociálna práca s pozostalými. In Sociálna práca, 2010, roč. X, č. 2, s. 96–101 ISSN 1213-6204

PARKES, M. C., RELF, M., COULDRICK, A. 2007. Poradenstvi pro smrtelne nemocné a pozůstalé. Brno: Společnost pro odbornou literaturu, 2007. 183 s. ISBN 978-80-87029-23-7

PAŠINSKÝ, M. 2009. Angažovanie sociálnych pracovníkov  v hospici: diplomová práca. Bratislava: VŠZaSP sv. Alžbety, 2011. 79 s. Školiteľka Judita STEMPELOVÁ

ADAMICOVÁ, K. a kol. 2008. Povolania v hospicovej starostlivosti: vedecké a odborné príspevky z II. medzinárodnej konferencie pracovníkov v hospicovej starostlivosti.  Martin: Hospice, o. z., 2008. 131 s. ISBN 978-80-970088-1-

ADAMICOVÁ, K. a kol. 2012. Hospice v záverečných prácach. Zborník vedeckých a odborných príspevkov. Martin: HOSPICE-EDU, o. z., 2012. 132 s. ISBN 978-80-971211-98

ANDREJIOVÁ, L., MAGUR, M. 2011. Sociálny pracovník v hospici „áno a či nie”?                In Zdravotníctvo a sociálna práca, 2011, roč. 6, č. 12, s. 10–13. ISSN 1336-9326

BERESFORD, P., ADSHEAD, L., CROFT, S. 2007. Palliative Care, Social Work and Service Users. London: Jesica Kingsley Publishers, 2007. 267 s. ISBN 978 1 84310 465 0

DOBRÍKOVÁ-PORUBČANOVÁ, P. a kol. 2005. Nevyliečiteľne chorí v súčasnosti. Trnava: Spolok sv. Vojtecha, 2005. 280 s. ISBN 80-7162-581-7

DOBRÍKOVÁ, P. 2012. Benefity multidisciplinárnej spolupráce v starostlivosti o nevyliečiteľne chorých – potreba tímových stretnutí. In Paliatívna medicína a liečba bolesti. 2012, c. S2, s. 15–17. ISSN 1337-9917

DOSTÁLOVÁ, O., ŠIKLOVÁ, J. 2004. Sociálni práce v paliativní medicíne. In VORLÍČEK, J., et al. Paliativní medicína. Praha: Grada Publishing, 2004, s. 485–504. ISBN 80-247-0279-7

FRANKL, V.-E. 1998. Napriek všetkému povedať životu áno. Bratislava: Slovenský spisovateľ, 1998. 183 s. ISBN 8022009180

FRIEDRICHOVÁ, H. 2010. Cicely Saunders: Brűcke in eine andere Welt. In Sociálna práca, 2010, roč. X., č. 2, s. 149–150. ISSN 1213-6204

KARL-HEINZ PESCHKE. Křesťanská etika. Praha. Vyšehrad 1999, str. 242-243

CAMPBELL, A., GILLET, G., JONES, G: Medical ethics. Oxford, 2001, 297 s.

POWELLl, J.: Proč žít, proč umírat, Praha, Zvon, 1995, 203 s.

BITÓ, L.: Kniha o dobrej smrti, Bratislava, Kalligram, 2006, 267 s.

KASPARU, M.: Fundamenta przchiatriae pastoralis propter confessorem, Kosice, Vienalla, 2001, 167 s.

DAHLKE, R.: Jak vyuzit zivotni krize pro osobni rust, praha, aquamarin, 2001, 313 s.

KUBICOVÁ, N.: Zarmutek a pomoc pozostalym, Praha, ISV, 2001, 267 s.

www.hospice.sk

Професор Штефан Ковал,PhD. Петер Олекса, PhD.

Klinika gerontológie a geriatrie UPJŠ

Ul. Murgašova 1, 04001 Košice

 

26 Replies to “Паліативна служба в Cловаччині

  1. Hey there would you mind stating which blog platform you’re working with?
    I’m looking to start my own blog in the near future but I’m
    having a tough time choosing between BlogEngine/Wordpress/B2evolution and Drupal.
    The reason I ask is because your design and style
    seems different then most blogs and I’m looking for something unique.
    P.S Apologies for getting off-topic but I had to
    ask!

  2. Having read this I thought it was really informative.
    I appreciate you spending some time and energy to put this information together.
    I once again find myself personally spending a lot of time both reading and leaving comments.
    But so what, it was still worthwhile!

  3. I am really enjoying the theme/design of your weblog.
    Do you ever run into any internet browser compatibility issues?
    A handful of my blog audience have complained about my blog not operating correctly in Explorer but looks great in Firefox.
    Do you have any tips to help fix this problem?

  4. Excellent post. I was checking continuously this blog and
    I am impressed! Extremely useful info particularly the
    last part 🙂 I care for such information a lot.
    I was looking for this particular info for a very long time.
    Thank you and best of luck.

  5. Hey there! I just wanted to ask if you ever have any issues with hackers?
    My last blog (wordpress) was hacked and I ended up losing
    many months of hard work due to no back up. Do you have any solutions
    to stop hackers?

  6. Incredible! This blog looks just like my old one!
    It’s on a completely different topic but it has pretty much the same
    layout and design. Wonderful choice of colors!

  7. Nice post. I was checking constantly this blog and I’m impressed!

    Very helpful information specially the last part :
    ) I care for such information a lot. I was looking for this certain info for a long time.
    Thank you and good luck.

  8. You’ve made some good points there. I checked on the internet to learn more about the issue and found most people will go along with your views on this site.

  9. An intriguing discussion is definitely worth comment. I do think that you need to write more on this issue,
    it might not be a taboo subject but usually people do not talk about these subjects.
    To the next! Cheers!!

  10. I absolutely love your site.. Very nice colors & theme.
    Did you develop this web site yourself? Please reply back as I’m
    hoping to create my very own website and want to know where you got this from
    or exactly what the theme is called. Appreciate it!

  11. I think this is one of the most important information for me.
    And i am glad reading your article. But want to remark
    on few general things, The web site style is perfect, the articles is really nice
    : D. Good job, cheers

  12. I do not even understand how I ended up here, but I assumed
    this submit was once great. I do not understand who you might be however certainly you are going to a well-known blogger when you aren’t already.
    Cheers!

  13. Hey there! I could have sworn I’ve been to this site before but after reading
    through some of the post I realized it’s new to me. Nonetheless, I’m definitely glad I found it and I’ll be bookmarking and checking back frequently!

  14. Have you ever considered publishing an ebook or guest authoring on other websites?
    I have a blog based on the same subjects
    you discuss and would really like to have you share some stories/information. I know my visitors would appreciate your work.
    If you are even remotely interested, feel free to shoot me
    an e mail.

  15. Hi! I’ve been reading your blog for a while now and finally
    got the courage to go ahead and give you a shout out from Dallas Texas!
    Just wanted to say keep up the great work!

  16. I think that what you posted was very logical. But, think about this, suppose you typed a catchier title?
    I ain’t suggesting your content isn’t good., however suppose you added a post title that makes people desire more?
    I mean Паліативна служба в Cловаччині – Асоціація Лікарів Католиків is a little plain. You ought
    to look at Yahoo’s home page and see how they create article titles to
    grab viewers to click. You might add a related video
    or a related pic or two to get people interested about what you’ve got
    to say. In my opinion, it would make your website a little bit more interesting.

  17. I do acept as true with all the ideas you
    have offered for your post. They’re reaⅼly
    convincing and will definitely work. Still, thee postys arre
    very brief for beginners.Ꮇayy уou please prolong them a bit ffrom subsеquent
    time? Thank you for the poѕt.

  18. I have been surfing online more than 3 hours these days,
    yet I never discovered any interesting article like yours.
    It’s beautiful price sufficient for me. Personally, if all webmasters
    and bloggers made good content material as you did, the net shall be a lot more
    useful than ever before.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.