Святого Миколая Чудотворця шанують на Сході та на Заході, християни та мусульмани. Усе життя св. Миколая було сповнене благодіяннями та чудесами. Церква прославляє Миколая Чудотворця як швидкого помічника усім, хто опинився в біді та скорботах. Він допомагав потопаючим, визволяв полонених, рятував від смертної кари невинних, зцілював хворих: повертав зір, мову, позбавляв кульгавості. Допомагав позбутися убогості, дарував їжу голодним, був помічником та заступником. Він швидко з’являвся там, де потрібна була допомога. І сьогодні він приходить до тих, кому необхідне його заступництво. Його чудес не злічити. Усе життя Миколая Чудотворця було сповнене любов’ю до ближнього. Навіть смерть не зупинила його благородних справ, його чудеса звершаються і сьогодні. Народився св. Миколай у 257 році після Різдва Христового в Малій Азії, у мирлікійському місті Патарі, у родині Феофана і Нонни, людей благородних і заможних, які вирізнялися добропорядністю та милосердям. Довго його батьки не мали дітей, та як нагороду за праведне життя Господь подарував їм сина. Народився святий Миколай у важкий час, коли в усій Римській імперії переслідували і вбивали християн.

Юнак був стриманим, схильним до самотнього життя, любив відвідувати храми Божі. Зважаючи на праведне життя Миколая, його рідний дядько – єпископ Патарський посвятив  його в сан пресвітера. Втративши своїх батьків, отриману спадщину Миколай віддає потребуючим.

Гей, пошлемо листочок до раю:
“Не забудь нас, Святий Миколаю!
Не забудьте про нас, янголятка! –
Вас прохають і хлопці й дівчатка.
Завжди ми були чемні та милі,
До садочка охоче ходили,
Шанували матусю і тата,
Любили сестричку і брата.
Ми складаєм долоні маленькі
У молітві до Божої Неньки,
Тож гостей ми чекаємо з неба –
А Антипка нам зовсім не треба!”
Гей, напишем листочка до раю:
“Ми чекаєм, Святий Миколаю!
Ми чекаємо вас, янголятка!”
А підпишемо: Хлопці й дівчатка.

Одного разу св. Миколай забажав поклонитися місцям, освяченим чудесами Ісуса Христа. Відвідавши Єрусалим, він вирішив не повертатися додому, а піти в пустелю та присвятити себе служінню Богу: постом, молитвою та зреченням від сну. Проте Бог відкрив йому Свій намір: звелів повернутися на батьківщину, щоб в ньому прославилося ім’я Господнє. Зрозумівши свою місію, св. Миколай прибуває до головного міста Лікії, де його ніхто не знав. Там його обрано єпископом. Але перед цією подією св. Миколай мав чудесне видіння: вночі йому явився Спаситель і вручив святе Євангеліє, оздоблене золотом і коштовним камінням, а Божа Мати поклала на нього єпископський омофор. Св. Миколай для пастви був прикладом християнського життя, двері його дому були відчинені для всіх.

У час гоніння на християн св. Миколай сміливо зміцнював у Лікії християнську віру, за що разом з іншими був кинений до в’язниці. Там терпів голод, спрагу, образи, знущання і страх смерті. Однак словом і власним прикладом він підбадьорював і зміцнював тих, хто був поруч.

Підніму до неба рученята,
Помолюсь на Миколая свято!
Якщо вірить, молиться дитина –
Зійде благодать на Україну!
О, пастирю наш, отче Миколаю!
Від усього серденька благаю:
Зглянься на невиннеє ягнятко,
Захисти від горя і нестатку!
Захисти від кривди і хвороби,
Від чиєїсь злості чи жадоби!
Наш заступнику, могутній друже,
Ти завжди до всього небайдужий.
Тож схиляється тобі додолу
Кожний і обласканий, і кволий,
І дорослий кожний, і маленький,
Молиться і дякує красненько
За твою всемилість і опіку.
Чудотворцю щедрий, сяйноликий!
Від несправедливості і болю
Захисти нам і життя, і долю!
Сподіваюся і прославляю
Доброту святого Миколая!
Милосердний, будь і не покинь
У Господній істині! 

Св. Миколай був учасником Першого Вселенського собору в травні 325 року: на запрошення імператора Костянтина у віфінському місті Нікеї зібралися 318 єпископів, щоб вирішити церковні справи. У роботі собору св. Миколай показав себе палким охоронцем чистоти віри, виступивши проти єресі аріанства.

У подвигах любові до Бога і ближніх проходило усе життя Архиєпископа Мирлікійського. Він відійшов у вічність 6.12.342 р. З його тіла виходило цілюще миро та пахощі. 22 травня Церква відзначає перенесення мощей св. Миколая Чудотворця з Мир Лікійських до мста Барі (Італія). Спочатку вони знаходилися в храмі св. Івана Предтечі, однак, відчувши їх чудодійну силу, жителі Барі спорудили в ім’я св. Миколая розкішний мурований храм, в якому і поставили позолочену раку.

Через три роки після перенесення мощей до Барі, їх урочисто поклали під престолом у вівтарі новозбудованого храму, де вони перебувають і досі.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Правилом віри і образом лагідности, учителем повздержности явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього придбав ти смиренням високе, убогістю — багате, отче, священноначальнику Миколаю. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Слава: Кондак, глас 3: В Мирах, святий, священнослужителем показався ти, бо, Христове Євангеліє, преподобний, сповнивши, положив ти душу твою за людей твоїх і спас неповинних від смерти. Ради цього освятив ти себе як великий таїнник божої благодаті. 

І нині: Богородичний, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.

Джерело: dyvensvit.org

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.