«Повага до людського життя» вимагає, передбачає осмислене розуміння поняття життя, відсторонене споглядання  за цим процесом, усвідомлене до нього власне відношення

Життя людини – це дар Божий.

      Згідно з християнським ученням людина отримує тіло через своїх батьків, а душу – безпосередньо від Бога. Воно складається з кількох шарів, воно триєдине.

Життя людини у тілі – це народження, здоров’я, переживання змінності тіла у віці, смерть.

Життя душі людини – це здатність мати розум і свобідну волю: творити ідеї, міркування, розпізнати добро і зло, оцінювати, чинити вчинки згідно власного розсуду впродовж життєвого часу.

Дух  проявляється у страху Божому, совісті та пошуку Бога. У кожної людини між свобідною волею і моральними засадами знаходиться совість – голос Бога в душі людини, яка є практичною вказівкою, підказкою до вчинку. Людина повинна слухати голос Божий у своїй душі і керуватись ним у житті, щоб світ став кращим.

Призначення – Божий замисел щодо земного життя кожної людини – її духовна програма.

Коли прийшла пора і ти дозрів

У муках днів, у боротьбі з собою,

Як образ берегів в імлі, на морі, –

В одній хвилині з’явиться тобі

Твоє призначення земне і зміст

То лиш приходить раз, але назавжди.

Не стерти образу цього тобі,

Ти не втечеш, дивись вперед – і знай:

Одно тобі зосталось тільки: жити ним,

І сповнитися ним, воно від Бога.

Як же ж не вчув призначення свого, –

Ти ще не жив, і ще не вартий вмерти.

                                                                                     Юрій Липа

Юрій Липа похований в с. Бунів Яворівського району Львівської області жителями цього села в серпні 1944 року. Учасники цього дійства (поховання) самі особисто розповідали про цей факт, засвідчуючи його достовірність.

Хто він був?

Для селян і яворівців (місце де він жив певний період з 1943-1944рр) він був лікарем, добрим лікарем, який лікував всіх і всякі болячки добре, а ще він був дуже освіченою людиною. Люди бачили його бібліотеку, бачили, як він ночами писав свої твори. Люди відчували, що він особливий, не розуміючи в чому (« Щоб були свідком…», «Поговоримо про вічне…», «Тут вороги і там неприятелі…») – не були приготовані для сприйняття високих духовних істин. Він був особливий. За спогадами очевидців їх вразив факт, що кров текла з тіла два дні, його помили, переодягнули і коли треба було класти  в домовину – ще раз переодягали, бо була скривавлена.

Я колись говорила, що на жаль, ми не маємо біографії Юрія Липи, автобіографії він не залишив, описи фактів його життя різними людьми в різний час і місці часом дуже різняться між собою, залежно від джерела інформації або суб’єктивного відношення того, хто писав (часто видавалось бажане за дійсне, або домальовувалась суб’єктивна модель поведінки через призму розуміння автора інформації). Крім того, займатись дослідженням його життя і творчості в часи Радянського Союзу було не можливо. До його імені приліпили ярлик українського буржуазного націоналіста, лікара УПА і наказали забути.

І якщо ім’я Бандери в ті страшні часи радянського мороку, все ж десь звучало, хоч в контрпропагандистському змісті, ставши символом нескореності українського народу, то ім’я Ю. Липи, слово якого несло не зброю, а призначення, як доконаний факт, який мусить бути, було закрите, воно ждало свого часу, часу прозріння нації, часу готовності до сприйняття і віри в Боже Провидіння.

Біографія Ю. Липи, вірніше хроніка його життя, сьогодні збирається по крупинках, це – приклад живої історії, писаної не по замовленню і не для чогось. Це колективне свідчення людей і документів про життя людини для людей , як взірець виконаного Божого призначення.

Якщо Т.Шевченко був виразником болю народу, бунтарем, будителем, який криком кричав «Поховайте і вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте»,   І. Франко – шукачем способу досягнення цієї волі, гігантом мислі, розумінням, що «нам призначено скалу сесю розбить»,то Ю. Липа  піднісся до вищого розуміння людського буття і місце, часу й ролі людини у творенні майбутнього.

 «Будучина – у Бога. В тебе – тільки труд

Виснажний, безустанний і відданий.

Пророцтв не жди. Не вір. Ото життя твоє:

Як моря даль,-  розгорненая праця

І – Божий зір над тим.

                   І раптом – буря,

Що кине хвилі в берег той, що треба.

Не знаєм більш нічого. Чуєш?

                    Жди й молись.»

«В одну хвилину з’явиться Тобі твоє призначення земне і зміст».

І наказ, що вищий від неба: «Будь приготований».

Провідниками нації (будь-якої) стають духовні люди, які здатні показати своєму народу шлях, мету і ціль. Мета і цілі в них високі, вони піднімаються вище від матеріальних цінностей, бо бачать в них тимчасовість і змінність, а дух їх вливається там в високості, в духовності щит націй навіки.

Сьогодні українцям бракує духовного провідника.

Людина пізнає Бога через людину, і оцінює життя людини, як Божого замислу, теж лише через прожите життя конкретної людини.

 Тому нам потрібні приклади, біографії, життєписи людей, які прожили своє життя з усвідомленим змістом й покірно виконували Боже призначення для себе особисто для того, щоб рідний край, світ став кращим.

Саме в такому ракурсі спробуймо пізнати життя Юрія Липи.

 Хто він – Юрій Липа?

Жила така людина. За оцінками його сучасників і дослідників він – лікар-практик, лікар-вчений, лікар військовий, лікар-фітотерапевт, лікар-психолог, поет, прозаїк, драматург, перекладач, публіцист, літературознавець, критик, історик, філософ, політолог, мислитель, соціолог, теоретик українського націоналізму, великий син України, апостол новітнього українства, голос доби і приклад чину, ясно збройний Юрій, містик, пророк…

За 44 роки його життя з-під його пера вийшло близько 300 творів у різних галузях знань – науки, літератури, історії, медицини.

Автобіографії не залишив.

Найбільш автобіографічною в духовному плані є його поезія, його свідчення про усвідомлення свого призначення.

Отже, хроніка життя Юрія Липи.

Історія, факт який вже стався, його можна знати або не знати, сприймати або не сприймати, вірити або не вірити. Історія – питання віри!

5 травня 1900 рік в містечку Старі Санжари на Полтавщині в сім’ї священика Андрія Геращенка  і його дружини Єлизавети народився хлопчик, якого назвали Георгієм. Хрещеним батьком був лікар Іван Липа.

Влітку 1909 році після смерті рідної матері Георгія Іван Липа з дружиною Марією взяли його у свою родину й усиновили, давши імя Юрій Іванович Липа. Понад 100 років зберігалася родинна таємниця про те, що Іван Липа був рідним батьком Юрія.

1917 рік в Одесі Юрій закінчив повний курс приватної IV чоловічої гімназії. Надрукував першого вірша «Побідний марш».

1917 р. грудень-1918р. січень бере участь у боях з більшовицькими заколотниками на вулицях Одеси.

1918 рік – після того, як УНР перестала існувати і весь її уряд пішов у еміграцію разом з батьком, який був міністром Охорони здоров’я і духовності переїжджають у Київ, згодом через Вінницю – в Камянець-Подільський.

1919 рік восени – початок навчання на юридичному факультеті Українського державного університету (ректор-професор Іван Огієнко). Після зайняття Камянця-Подільського польськими військами з батьком емігрують до Станіслава – Львова – Тарнова.

Перебували в таборі для інтернованих вояків Армій УНР і УГА  з осені 1920-1922 рік.

Саме в таборі він зрозумів, що то є помогти страждущій хворій людині, коли ти – лікар.

1920-1922 роки – початок активної літературної діяльності.

1922 рік – поступає до Познанського університету на медичний факультет і який потім закінчує. Займається приватною практикою, фітотерапією.

1929 рік – закінчив Вищу школу політичних наук при Варшавському університеті. Виходять друком поетичні збірки «Світлість» (1924), «Суворість» (1931), «Вірую» (1938).

1933-1937 роки – низка праць медичної тематики, зокрема підручник «Фітотерапія».

1938 рік одружується з художницею- галичанкою, дочкою греко-католицького священика з с. Рахиня на Станіславівщині Галиною Захаріясевич.

Середина 30-х років – вихід у світ історіософських праць « Призначення України», «Розподіл Росії», «Чорноморська доктрина» – які стали Біблією українського народу.

1940 рік – створення разом із І. Шавгенєвим, В. Садовським, Л. Биковським, В.Щербаківським у Варшаві Українського Чорноморського інституту – науково-дослідної установи для вивчення і прогнозування політичних і економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття Незалежності.

1940 рік – переїзд сім’ї до Яворова.

Приватна медична практика.

1944 рік – переїзд в село Бунів, допомагає українським партизанам воїнам УПА.

18 серпня 1944рік – тіло замордованого лікаря Ю.Липи знайшли люди в с. Шутова.

Чому лікар?

Ю. Липа у передмові до «Ліки під ногами» про перебування у військовому таборі в Кам’янці на Поділлі: «Дуже часто доводилось тільки безпорадно дивитись, як гинуть від пошестей і хвороб найкращі люди… Після кам’янецької доби не мало минуло часу, але все ж пам’ять моя не могла викреслити тих тяжких хвилин, коли лікарі нічим не могли помогти хворим. По Кам’янці пішов я на медицину.»

Коли душа лікаря перебуває в гармонії з Богом, всі двері для Божого промислу відкриті, він стає Божим інструментом безкорисливої любові.

Життя Юрія Липи – лікаря, лікаря-християнина.

Тут доречні лиш спогади людей.

У. Самчук навів думку Ю. Липи про медицину: «Медицина – це дуже складна глибока і зовсім не освоєна наука. Її пізнання ніякі. Ми блукаємо у вічній темності і інколи ми щось там намацаємо. Нашим обов’язком є боротись зі смертю, але ми ніколи її не зборемо».

Ірина Сех: «Сам доктор Липа особисто сказав батькові: «Я помру, і я знаю як я помру»…

Він мав дар бачити майбутнє. Це стосувалось навіть його пацієнтів – тим, кому лишилось мало, він віддавав своє серце – всю доброту і віру. Був дуже віруючим».

Остап Малюк : він нікому і ніколи не відмовляв від своєї помочі. Якби не його дружина, то пацієнти були б замучили його.

Лікував також особливими методами: спочатку детально випитував причину болю, переживань чи чого іншого. А потім під час мого оповідання Липа зближався до мене і уважно дивився мені в очі. Від так весело відізвався: «Чи вам ще болить голова?». Ні . кілька років по тому не відчував головного болю.

І ще Юрій Липа взяв мене за рамена й кілька хвилин дивився мені в обличчя, в очі. Його вигляд був спокійний, трохи усміхнений. Потім він засміявся привітно до мене – тепер уже все в порядку з вами.

Не дивно, що селяни говорили про нього, що як подивиться, то якби камінь з серця зняв, а дивиться глибоко, аж на душі благо робиться.

Ю. Липа завжди старався лікувати природними ліками. Його щире розуміння хворого, співчуття й добряче серце сильно причинялись до виздоровлення.

Пан Оленич: оглядаючи тіло хворого, який сидів у тюрмі у Березі Картузькій « І ви стояли з таким побитим тілом в черзі до мене? Як прийдете наступний раз до мене, заходьте без черги. Ваші шрами і знущання, які витерпіли, дають вам право йти без черги до лікаря – сказав доктор».

Дарія Масюк –Полюга  «Він був чудовим спеціалістом. Лікував людей безкоштовно, радив ліки, які дійсно росли під ногами. Його золоті руки врятували від смерті не одного хворого повстанця».

Христина Станько «Лікар приходив дуже часто, не гордував, не вимагав нічого, пішки з добрим серцем, щирим серце доброї людини, з наміром вилікувати хвору дитину. Завжди втішав добрими ласкавими словами.»

Юлія Кіндратович: «Ю. Липа був лікарем широкого профілю. Лікував хвороби шлунка, печінки, кишківника, серця, рак, гангрену, робив хірургічні операції, приймав пологи, виривав зуби, лікував гінекологічні недуги…

Але головне – він лікував душу своїх пацієнтів, віддавав їм безкорисливого всього себе, свої знання, свою любов, своє життя, виконуючи своє призначення лікаря. 

Завдяки духовному виміру, особі властиві відкритість і комунікативність. Ця

відкритість і комунікативна здатність надають особі можливості співбуття у проекзистенції, тобто перетворювати своє життя з іншими у життя для інших. Проекзистенція – це сердечність, відданість, самопожертва та самозречення. Це також і вміння поступитись іншому, більша турбота про нього ніж про самого себе.

Добра проекзистенція – це життя для інших, дар і посвята комусь, проекзистенція лікаря у ставленні до хворого.

      Юрій Липа – зразок доброї проекзистенції.

Якщо можна вжити вислів «біографія духу», то нею буде поезія Юрія Липи, особливо збірка «Вірую» в якій постав «відкритий лик Господа через молитовно- містеріальне напруження Душі» (Киричук С.А).

«Перебудь у мені» – звертається Юрій Липа до Бога у вірші «І прийде час», немовби перефразовуючи формулу Августина Блаженного «Я не був би, я зовсім не міг би бути, якби Ти не був присутній у мені!», поділяючи погляди святого, що тільки той може бути вільним, хто вірний Господу всією душею, хто дотримується Libera servis apud Domіnum, тобто добровільної приналежності, самопосвяти Богу. Тому першорядного значення надано смиренню: « Боже, владарю душ,

                                              не дозволь нам у пиху вбрати життя.

                                             Не дозволь у брехливість надуту вбирати сваволю.

                                             Дай тверде і спокійне, й послушне словам Твоїм –  «Я».

У вірші «Люблю я всіх людей» людство розмежовано на три категорії: одна частина «бавиться з тілесністю і пожаданням крові», друга – перейнята «святою скаженістю» існування, протиставного сірому , марудному животінню, третя – уподібнена до братів, які осягнули Закон Божий, пізнали створений ним всесвіт, схожий на гармонійний собор, на готичний храм («Ввійди до церкви»).

Ліричний герой прагне «вивищитись як твердь небесна» («Перемагати непомітно»), аби нарешті подолати гріховність людської істоти, що «мов хробак, що в’ється, в’ється у пітьмі щоденних прагнень» («На долі і на горі»). Мусить бути єдиний екзистенцій ний вибір духовного подвижництва як заперечення тілесного начала («Диявол»), семи гріховних ознак – обжерства, гніву, заздрості, хтивості, пияцтва, гордині, на які вказували, надаючи їм різної послідовності, і які у вірші «Біси і ловець» репрезентовані відповідними демонами, крім третього, не ідентифікованого, схильного все «душити, давити, приземлити». Їх нищить Ловець, отримуючи подяку від архистратига Михаїла. Людина приречена на вибір між добром і злом, між Богом і Дияволом, мусить досягати того стану, коли душа «струнчиться й квітне, як дерево очищене громами», ненастанно спокушувала нечистою силою, як про це мовиться в алегоричному вірші «Людська душа, як дерево».

Душа Юрія Липи, напевно пройшла всі стани очищення: від матеріальних спокус, від злості, егоїзму, непрощення, заздрощів, гордині, розгубленості, маловірства виструнчилась й розквітла, як дерево, очищене громами, відчула голос свого творця, своє призначення, переступила вимір власного «его», мов птиця, піднялась над матеріальним виміром, і стала творити духовні скарби.

Саме так треба трактувати історіософський спадок Ю.Липи.

Юрій Липа ідею державотворення розвиває, як власну творчу інтенцію, сприяючи її проявленню в буття через слово, ідею чину і ідею сповнення життєвої місії.

Він створює біполярну карту світу, в якій чітко визнає його межі й кінцеву мету. Її двохплощинність розгортається в системі координат і має горизонтальний і вертикальний зрізи, що означується як світи горішній і долішній, а також чинний і нарочний. Осердям розрізнення цієї парадигми для людини виступає самопізнання як на індивідуальному рівні, так і на рівні колективістичному, а саме – України, як «корони душ», яка також мусить осмислити своє місце серед інших народів.

Таким чином, для людини, як власне й для України, самопізнання – її шлях, життєвий обов’язок, Боже провіщення. Людина оприсутнює себе у світі через призначення, виконання якого й перетворюється на її життєву місію, оскільки вона є репрезентантом роду, нації, або у визначенні Юрія Липи – раси.

Ю.Липа бере за основу християнську модель буття, модифікуючи її національно, а також переосмислює релігійну доктрину в аспекті національної чинності. Україна повстає як явище екзистенційного і світоцентрового плану. Від розкриття понятійної сутності поет проголошуючи «Будь славен, Боже України», переходить до творення моделі буття, в якій прагне утвердити Україну, як Божественну даність. Батьківщина уособлюється Божою наставницею і відданість їй – це Божа справа, служіння Йому. Поет рагне побачити в людині надлюдину, спроможну до осягнення вічного життя в звитязі духу, безкомпромісності і відданості ідеї. Людина, яка обрала шлях служіння, відразу долає рубіж профанності, перейшовши на шлях чину.

Людина чину – головний конструктор у моделі національного буття поета. Буття, яке перебуває поза межами есхатологічного часу в царині міфологічної свідомості. Його осердям виступає розуміння поетом категорії часу.

Розуміння часу в поезії Липи повстає у двох вимірах – час людського існування, який вже в своїй сутності приречений бо «час людини лине в неспокої, він розсиплеться ророхом сірим», і час витворюваний в позачассі, де розуміння часу розчиняється в ідеї чинності, руху.

Людина руху у розумінні Юрія Липи – життєдайна, оскільки оприсутнює буття тих, хто стоїть поза життєвим кругом, адже життєве тільки те, що дає життя іншому, що повстає, як чин.

Людина чину позбавлена часової залежності, що становить одну із домінант її тривання у вічності і тому смерть – це лише перехід у інше. Юрій Липа переосмислює християнську ідею вічного життя, екстраполюючи її в ідею чину. Ідея чину – це ідея життєвості, що фокусує інтенції поколінь, генетичну пам’ять роду і разом з тим призначення кожної людини.

У системі національної світобудови людина чину долучається до ідеї покоління борців. Вхід у позачасовий континуум, зв’язок з минулим, минулим позбавленим меж, тобто часової координації, вічним минулим, не лише позбавляє її профанності животіння, але й накладає особливу місію.

Липа мав тверде переконання, що «Українська історія – це не те, що перейшло, що проминуло, це – така ж сучасність і така ж майбутність, як те, що родиться нині». Саме людина чину здатна поєднати ці два світи минулого і сучасного з проекцією у майбутнє. Серце в даному разі виступає, як орган, що мусить відчути цей рух, своє призначення, вивести життя з не існування у світ існуючий, який і є світ національної чинності, служіння Україні.

Одне з прагнень Ю.Липи – це «виховання українського духовного аристократа, людини незламної волі й твердого характеру, – українця, що був би свідомий могутніх можливостей свого народу, чи як часто висловлювався Липа, раси.

Метафізичний простір тривання національного духу й осібне усвідомлення перебування в цьому позачасовому просторі і є раса. Людина чину сповнює власне призначення, яке насправді лише вияв національного буття, в якому справжнім є той, хто «вірний Батьківщині», відповідно – ідея очищення, безгріховності – відданість Україні.

Липа моделює «енергосферу» національного буття, в якій «жоден крик не пропав в порожнечі, жоден крик, Україно». Саме така модель, в якій слово повертає собі світотворчу функцію, коли воно просякнуте Божим осяянням і чинністю є прийнятною для Ю. Липи, як поета.

Ціле життя Юрія Липи – це виверження вулкану інформації й пророцтв, лавина знань для цілого народу.

Пізнавати Ю.Липу – це пізнавати себе, усвідомлювати своє вище, Боже призначення на землі, звільнятись від страху, від залежності від інших і від обставин, від комплексу меншовартості, це вірити в себе, в своє призначення, в правоту своїх вчинків і дій, спрямованих для служіння ідеї, своєму народові.

Юрій Липа – не для всіх.

Його посил для пробуджених душ, для просвітлених очей, для відкритих вух. Його посил для еліти нації, для тих, хто має вести за собою інших. Він – не будитель, він – Пророк, говорить до тих, хто чує, хто бачить за словом реальність, хто вміє чекати свого часу, має потребу і відвагу діяти, хто не боїться поразки і готовий прийняти її, як науку, і далі йти.

Частина з нас уже прийняла слово Ю.Липи, як святе причастя, яке щось перемінило в наших душах і не дає спокійно жити дальше, кличе до праці, до просвітництва. Певно, його слово, як жива субстанція, вселяється в кожного, сповнюючи гордістю, що ти – українець. Тому нашою метою є донести слово Ю.Липи до кожного, причастити словом істини  і долучитися до виховання нашого українського народу, як спільноти, що живе й трудиться згідно з Божим його призначенням.

Головна мета – заповнити білу пляму в історії України:

  • Повернути ім’я Великого Українця Юрія Липи – історика, філософа, лікаря, пророка.
  • Його словом утвердити в нашому народі відчуття власної гідності й усвідомлення свого Божого призначення на цій землі.
  • Донести до найширшого загалу правду про особистість Ю.Липи, його життя, працю, світогляд на підставі документів, спогадів сучасників.

                                                Молитва Юрія Липи

         Боже народів утвердження, і небес, і землі, і моря, Боже походів і самопожертви, – до Тебе молиться найсамотніший народ у світі, народ найсильніший, бо перетривав і меч, і підлість чужого слизького слова, найсильніший, бо злочини й гріхи своїх дітей перетривав…

         Боже, дай нам, щоб усе, що найвеличніше, було в нас. І сповни нарід наш молитвою вічного напруження. Дай так, щоб ніхто в нас не мав замкнених очей, щоб тривога батьківська була в кожному серці, і щоб руки наші училися всіх способів боротьби, щоби уми наші пізнали всі науки, а воля наша знищила всіх противників. За сірість минулих років, за блуканину на роздоріжжях дай нам тепер велику дорогу єдности й молитви.

Галина Шипка,

Президент благодійного фонду “Призначення” ім. Юрія Липи

17 Replies to “Юрій Липа – взірець виконаного призначення

  1. Great post. I was checking constantly this blog and I am impressed!
    Extremely useful info specially the last part 🙂 I
    care for such information a lot. I was looking for this
    certain information for a long time. Thank you and best of luck.

  2. Wow, fantastic weblog structure! How lengthy have you ever been blogging for?
    you make blogging look easy. The full glance of your site is wonderful, let alone the content
    material![X-N-E-W-L-I-N-S-P-I-N-X]I just couldn’t go
    away your website before suggesting that I extremely enjoyed
    the standard info an individual supply to your guests?
    Is gonna be back continuously in order to check up on new posts.

  3. Hey this is kind of of off topic but I was wanting to
    know if blogs use WYSIWYG editors or if you have to manually code with HTML.
    I’m starting a blog soon but have no coding expertise so
    I wanted to get guidance from someone with experience.

    Any help would be greatly appreciated!

  4. Hey there! I’m at work surfing around your blog from my new iphone 4!
    Just wanted to say I love reading through your blog and look forward to all your posts!
    Keep up the outstanding work!

  5. Hi there, I discovered your website by way of Google even as looking for a similar matter, your site came up, it appears good.
    I’ve bookmarked it in my google bookmarks.[X-N-E-W-L-I-N-S-P-I-N-X]Hello there, just became alert
    to your blog via Google, and located that
    it’s really informative. I’m going to watch out for brussels.
    I’ll appreciate for those who proceed this in future.
    Lots of people will likely be benefited out of
    your writing. Cheers!

  6. I’m impressed, I have to admit. Seldom do I encounter a blog that’s
    both educative and amusing, and let me tell you, you have hit the nail on the head.
    The problem is an issue that not enough men and women are speaking intelligently about.
    I am very happy I came across this in my hunt for something
    regarding this.

  7. Greetings from Colorado! I’m bored at work so I decided to check out your site on my iphone during lunch break.

    I really like the knowledge you provide here and can’t wait to take a look when I get home.
    I’m shocked at how quick your blog loaded on my mobile ..
    I’m not even using WIFI, just 3G .. Anyhow, awesome
    site!

  8. Outstanding post but I was wondering if you could write a litte more on this
    subject? I’d be very thankful if you could elaborate a little bit further.
    Appreciate it!

  9. I do not even know the way I stopped up right here, however I thought this
    put up was once good. I do not recognize who you are however definitely you are going to a famous blogger for those who are not already.
    Cheers!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.