Учасники європейського конгресу (FEAMC) помолились у Фатімі за мир в Україні

dsc_0020-1

Уже на третій день Конгресу, після всіх виступів згідно програми,  учасники заслухали звіти про роботу керівництва FEAMC:

-Президента д-ра Francois Blin ( Франція),

– віце-президента д-ра Hans Stevens  (Голандія),

– скарбника д-ра Alexandre Laureano Santos (Португалія).

Після заслуханих звітів відбулися вибори нового складу FEAMC, а саме:

Президентом обрано д-ра Vincenzo Defilippis ( Італія),

віце-президентом – д-р Аlexandre Laureano Santos (Португалія),

-скарбником – д-ра  Niclaus Waldis.  ( Швейцарія).

Після обрання активу FEAMC новообраний президент поділився своїми планами,  подякував за довіру і висловив ряд пропозицій щодо активізації діяльності FEAMC. Зокрема  наголосив про залучення до членства в національних асоціаціях молодих лікарів, студентів медичних університетів. Акцент було зроблено також на екуменічних процесах, в залученні до асоціацій лікарів-християн різних конфесій і т.д.

В неділю, 3 жовтня перед Святою Літургією, на завершення Конгресу всіх учасників запросили в Єпископський палац м. Порту, де є цікавий музей (див. фото), там була проведена екскурсія. Після огляду музею і палацу у нас була Свята Літургія в українській церкві на околиці Порту. Приміщення церкви для українців, які працюють і мешкають у місті і навколо нього, надала місцева влада. Українці відремонтували, оздобили церкву. Вони збираються, моляться і спілкуються тут щонеділі і в святкові дні. Службу Божу відправив отець Корнилій – духовний асистент АЛК. Після Божественної Літургії ми довго спілкувались з українцями, які мешкають тут 10-15 і більше років. Це молоді люди, які працюють і живуть в Португалії цілими сім’ями, народжують тут дітей, діти вивчають тут і португальську і українську мови, ходять в недільну школу. Вони, зі слів українців, сумують за Україною, допомагають родинам, але повертатись в Україну поки не планують, життя в Португалії для них комфортне.

А далі нас чекала дорога (приблизно 200 км) до Фатіми, про відвідини цього святого місця ми всі мріяли. Дороги в Португалії чудові, тому ми їхали близько 2 год. По дорозі ми зупинялись в гарному містечку на обід. Місто – на   самому березі океану. Обід і місто залишили найкращі враження, описувати треба було б довго.

І ось, через 2год. їзди ми вже у Фатімі. Колись це було село, а тепер – гарне місто, а найголовніше – паломницький центр, який щороку відвідують десятки тисяч людей, щоб поклонитися місцю об’явлення Пресвятої Богородиці, помолитися  в каплиці на місці Її об’явлення, у величному храмі, де є крипти померлих візіонерів Франціска, Якинти і Лукії, на величезній площі, де відбувається хода з Найсвятішими Дарами, молитвами, піснями на прославу Господа Бога і Пресвятої Богородиці (див.фото).

Близько 100 років тому поблизу цього місця жили побожні селяни, випасали овець. І ось одного дня сталося диво, коли діти: дівчинка Лукія 14 років, її дворюрідний брат Франціск-13 років і його сестричка Якинта, якій було 6 років, пасли вівці, подув сильний вітер, нагинав дерева, а в небі раптом появилося яскраве світло, а в ньому – юнак. Діти дуже злякалися, а юнак промовив: ” Не бійтеся! Я – ангел миру. Моліться разом зі мною”. Ангел з’являвся дітям ще багато разів впродовж року, вчив їх молитися, жертвувати Господеві, щоб перепросити Його за всі гріхи, якими люди Його ображають.

Аж ось в неділю, 13 травня 1917 року, коли ці діти прийшли на місце зустрічі з Ангелом, сталася перша об’ява Матері Божої. Діти знову перелякалися, бо побачили не Ангела, а ясну Пані, одягнену в білу одежу, яка сяяла немов сонце:

– “Не бійтеся , – промовила Вона. – Я не зроблю вам нічого злого”.

– “Звідки ти прийшла?”- запитала Лукія.

-“З неба”.

-“Чого ти хочеш від мене?” -запитала дівчинка.

-“Я хочу, щоб ти приходила на це місце кожного місяця 13 дня впродовж 6 місяців. Пізніше я скажу хто я є і чого бажаю від тебе. Я повернуся сюди ще сьомий раз”.

-” Я хочу , щоб ти прийшла сюди 13 числа наступного місяця. Відмовляй щоденно вервицю до Матері Божої в наміренні випросити миру для світу”, -відповіла Пані.

-” Чи можеш нам сказати хто ти є”? – запитала Лукія.

-” Приходи кожного місяця на це місце, а в жовтні я вам скажу хто я є. Я також вам повідомлю, чого я собі від вас бажаю. Тоді я зроблю чудо і всі повірять, що я вам з’являюся” – відповіла Пані. Богородиця відповідала на інші питання дітей, а потім розгорнула свої руки,  і з них на землю впали сліпучо-осяйні промені, просвітлюючи землю, в цей час земля ніби відкрилась перед ними і діти побачили ціле море вогню, в якому були занурені дияволи і душі грішників, вони кричали і корчились від болю. Дітям було дуже страшно, вони теж закричали, скоро  це все зникло, а Матір Божа звернулась до Лукії:  “Ти бачила пекло. Там караються душі грішників. Щоб урятувати їх, Господь Бог хоче установити по цілому світі набоженство до мого Непорочного Серця. Якщо люди мене послухаються і будуть так поступати, як я їм через вас перекажу, то багато душ врятується. Незадовго закінчиться війна [Перша світова] і настане мир. Але, якщо люди не перестануть грішити, то вибухне нова, ще страшніша війна і то ще за понтифікату Папи Пія ХІ. А як ти, Лукіє, побачиш однієї ночі таємне світло в небі, то пам’ятай, що це Бог дає тобі знак, що Він за злочини людські іде карати світ війною і голодом. Настане переслідування Церкви і Святійшого Отця.

Та щоб цього не сталося я ще прийду і буду просити посвятити Росію моєму  непорочному серцю й установити винагородне Святе Причастя кожної першої суботи. Якщо люди виконають моє бажання, то Росія навернеться й настане мир. А якщо ні, то Росія поширить свої хибні ідеї по всьому світі. Викличе війни і переслідування церкви. Буде багато мучеників. Святійший Отець [папа римський]буде багато терпіти. Багато народів буде понищено.”

І це було сказано в 1917 р.. Минуло майже 100 років, а все, від чого застерігала Проесвята Богородиця, відбувається і сьогодні, але мусимо молитись  і вимолити мир в Україні, і як говорила Богородиця – у світі. “Та все-таки при кінці моє Непорочне Серце тріумфуватиме. Святіший Отець посвятить мені Росію, яка навернеться і через довгий час буде мир на світі”.

Об’явлення Пресвятої Богородиці відбувалось кожного 13-го дня місяця з травня до жовтня. 13 жовтня під час з’яви Вона просила, щоб на цьому місці люди збудували церкву і назвалася дітям – ” Я є Цариця вервиці. Нехай вони щодня відмовляють вервицю. Війна незабаром скінчиться (І-а світова війна)”, – після цього Матір Божа підняла свої руки, з яких йшли промені світла і почала підніматись до неба. В той же час сталося щось неймовірне. Сонце поблідло і виглядало як повний нічний місяць. З лівого боку сонця появився св.Йосиф з Ісусом на руках, Ісус три рази поблагословив світ великим Хрестом. Зразу після цього, з лівого боку, з’явилася Мати Божа. Вона була одягнута в білу і синю одежу.

Раптом сонце почало мінитися якимись дивними кольорами, швидко обертаючись навколо своєї осі. При цьому від нього виходили жовті, зелені, сині та фіолетові жмутки променів. На хвилину воно зупинилося. Та через якусь мить знову розпочався його вогняний танець і знову зупинка. Несподівано, соняшне коло немов би зірвалось із своєї орбіти і почало падати на землю. Багатотисячний  крик жаху огорнув юрбу прочан. Лунали крики: ” Чудо, чудо! Я бачу чудо! Я вірю в Бога! Богородице Діво!”

Це надприродне явище тривало більше ніж 10 хвилин і свідками його були десятки тисяч людей. Чудо бачили люди на відстані до 10 -ти кілометрів(!)

Про всі звернення Пресвятої Богородиці і про надзвичайне явище – чудо, яку відбулося 13 жовтня 1917 р. записала і розповідала візіонерка Лукія      

В 2000 році Папа Іван-Павло ІІ канонізував у Фатімі дітей Якинту і Франціска. Лукія, якій було 97 років відкрила йому третю таємницю Фатіми (про те,що Пречиста Діва Марія захистить Папу, на якого було вчинено атентат, дійсно це було 13 травня 1981 року.

Наступного 2017 року 13 травня християнський люд буде відзначати 100-річчя Фатіми – всесвітнього святилища Пресвятої Богородиці, місця де відбуваються чуда зцілення від важких, невиліковних хвороб.

Але найбільше чудо – переміна і навернення Португалії. В 1911-му році португальський масонський уряд видав закон, котрий на протязі двох поколінь мав усунути з Португалії католицьку релігію. В ті часи влада переслідувала католицьку церкву, арештувала вірних і виганяла поза межі країни. Але повного усунення католицької віри не сталося. У час Другої світової війни [1942-ий рік] в Португалії відбулася загальнонаціональна проща до Фатіми, в якій взяли участь понад 300 тисяч прочан(!)

За місяць до цієї події духовний провід католицької церкви здійснив тріумфальний похід із чудотворною статуєю Матері Божої від видолинку Ірії -місця появ Богородиці – до столиці Лісабону. 150 км дороги, яку подолали прочани встелилися квітами, а мешканці околиць, через які йшла процесія, клякали на коліна, утворюючи безкінечний коридор покірності. Перед Богородицею вклонялися представники церковної, цивільної та військової влади. Який чудовий приклад для наших безбожних керівників незалежної  України. Португальські єпископи справедливо писали: “Коли б хтось із померлих, перед 25 роками, сьогодні знову розплющив очі – то не впізнав би Португалії.”

І в цьому дійсно ми переконалися, там живуть добрі побожні працьовиті люди, які гарно відносяться до заробітчан і емігрантів, де гарні дороги і чисті міста.

А особливі почуття близькості до Матері Божої відчувалися на місці Її об’явлень, в храмі, на площі, ми довго молилися за Україну, за наші родини, за оборонців нашої країни, що на війні.

Повертаючись додому в Україну, з великою надією віримо, що Матір Божа вислухає наші прохання, але й ми маємо слухати Її – щодня молитися вервицю, жертвувати Господеві все, що тільки можемо, щоб перепросити Його за всі гріхи, якими люди Його ображають і молитися за навернення грішників.

Використані цитати авторського видання Петра Гринчишина “Від Зарваниці до Гарабандалу”,

Торонто-Тернопіль, 2001

Луць Леся, м. Львів