Реколекції в Зарваниці

img_6349

З 23 по 25 грудня 2016р. В Зарваниці відбулися річні Реколекціі для лікарів під проводом духовного керівника Асоціі лікарів католиків отця Корнилія Яремака ЧСВВ.

Тема реколекцій “Царство Боже близько”

Основні тези реколекцій :

Царство Боже- це головна тема проповіді Ісуса Христа і головне поняття Старого заповіту.

Бог нам відкривається в історії , а ми називаємо Бога, що створив світ Богом історії,бо Він в історію увійшов, а головним  планом і наміром створення світу і людини став Ісус Христос. Бог себе представляє у звичайних обставинах, але ми Його не бачимо. Бог говорив до попередніх поколінь і всі його слова актуальні і тепер ,через історію спасіння Бог промовляє до нас. Віра в Бога – це довір’я до Його провидіння. Вірити – це рухатися на зустріч Богові. Правдива віра- це боротьба проти не правильного розуміння Бога. В Християнстві, адже ми звикли думати, що нам треба прагнути до ідеалів, але головне завдання Християнської релігії – не створити бездоганних осіб, Бог шукає вірних людей, які будуть Йоги любити, Йому служити. Вірність Богові – це Божу волю пізнати, прийняти і виконати, Божим Словом жити. Божа воля пізнається в молитві, сумлінні, історії нашого життя, Святому Письмі. Науці Церкви. Божа воля- це наша святість, це подібність до Бога. Фальшива релігія  – це коли людина на свій лад тлумачить Бога, Божу волі пристосовує до себе, як хоче . Сваволя- це коли людина поклоняється своїй волі, воля стає ідеалом людини. Бог має бути на 1 місці в житті людини.

Божі заповіді  – це любити Бога і свого ближнього. Любов не є спонтанним  почуттям, а наслідок розумноі дії.

Любов може різні почуття викликати. Бог має бути першим в нашому житті, а все інше має стати другорядним., тоді людина починає жити справжнім життям. Ставити Бога на перше місце- це важкий шлях,часто пов’язаний з не розумінням і відкиненням оточенням, особливо близькими особами. Не означає істину, що чим більше ми будемо до Бога прихильні, тим більше Бог буде прихильним до нас. Коли Бог на першому місці ,тоді людина мириться із своїм сумлінням,звикає до труднощів, не впадає у відчай, приходить радість, кожен день сприймає новим, не жаліє за прожитим життям. Наслідок любові до Бога є любов до ближнього, а не навпаки. Якщо ближній нас дратує- нам бракує любові до Бога. Правдива релігія- це боротьба з фальшивою релігією. Бог сказав” Не кожен хто , каже до мене Господи, Господи увійде в Царство небесне, але той , хто чинить волю отця Мого , хто послав Мене”

Не має такої молитви , щоб змінити Божу волю, як Бог один раз сказав ” не кради”, то це так і означає. В релігії ми не повинні в чомусь Бога переконувати, ми можемо тільки в Бога просити. Якщо ми Христові, то ми повинні чинити , як Христос, треба ділами доказувати свою віру .А  віра – від слухання Слова Божого . Божим Словом  потрібно жити,Боже Слово  читати , Боже Слово запам’ятовувати , зберігати Слово Боже у своєму серці. Господь довго готував людство до приходу Ісуса Христа. Бог, не залишаючи Божої природи, став правдивою людиною. Про Ісуса Христа ми роздумуємо , Його пізнаємо , як живу особу і малюємо в своєму серці справжній образ Бога. Розуміння Ісуса Христа- це розуміння Його Слова і пізнавання Його особи .Господь сказав” Я  істина, дорога і життя”. Коли Бог стане царем нашого життя, то Царство Боже запанує в нашому серці!

Повідомила Тетьяна Роговська

 

Щорічні різдв’яні реколекції для Асоціації лікарів-католиків в 2016 р. були заплановані та проведені о. Корнилієм в час, коли християни всього світу святкували Різдво, а лікарі з членами своїх родин слухали духовні науки, молились і роздумували в чудовій Марійській духовній святині – Зарваниці, яка протягом століть, незважаючи на матеріальні труднощі та утиски спочатку польської окупаційної влади, а потім переслідування та арешти священників більшовиками, стала центром релігійного і національного життя українського народу.

Греко-католики, незважаючи на шалений тиск, заборону, не переставали відправляти богослужіння біля цілющого джерела, а 13 липня 1960 було підірвано каплицю. Але ні це, ні огорожа та міліцейські кордони навколо джерела не зупиняли прочан.

В 1988 році відбулася святкова відправа на честь тисячоліття Хрещення Русі-України, яку очолив блаженної пам’яті владика Павло Василик разом з отцем-мітратом та керівником підпільної духовної семінарії Василем Семенюком.

А 27 грудня 1989 року, майже після півстолітньої перерви, греко-католицька громада села разом з отцем Василем Семенюком ввійшла до свого храму і велично відправили Святу Літургію, якою започатковано стрімкий розквіт Зарваницького Марійського духовного центру.

В цей час було відбудовано зруйнований парафіяльний храм, каплицю біля чудотворного джерела, на честь Пресвятої Богородиці та Ісуса Христа спорудили дві каплички, а також – відпустова каплиця, стації Хресної дороги, а на горі – Святотроїцький монастир Студицького Уставу і дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

У другій половині дев’яностих років минулого століття розпочалось величне будівництво Марійського духовного центру – Собору Зарваницької Матері Божої, який 22 липня 2000 року був освячений тодішнім Главою УГКЦ Любомиром Гузаром і проведена в ньому перша Архиєрейська Літургія. Зліва від Собору – чотириярусна дзвіниця з п’ятьма дзвонами, далі, посеред молитовної площі височіє скульптурна композиція ікони Зарваницької Матері Божої з білого мармуру, з другого боку хрест, а зверху – корона.

В 2000 році було зведено надбрамну церкву Благовіщення з чотирипелюстковим куполом, що нагадує квітку.

У підніжжі гори – церква Пресвятої Євхаристії, неподалік від неї – новозбудований храм, в якому знаходиться копія хатини Матері Божої з Назарету.

Із розбудовою Зарваниці, як відпустового місця, відновились прощі, які стали всеукраїнськими: перша – 18-21 травня 1995 р. з нагоди посвячення українського народу під Покров Пресвятої Богородиці, друга – 17-19 травня 1996 року присвячена  400-літтю Берестейської та 350-літтю Ужгородської унії, в якій взяли участь блаженної пам’яті Глава УГКЦ кардинал Мирослав Любачівський та тисячі паломників з України та з-за кордону.

Завдяки чудотворній іконі Матері Божої, біля якої молився папа Іван-Павло ІІ під час візиту в Україну (ікона була привезена в Київ до храму Святого Миколая на Аскольдовій  могилі),копія ікони Зарваницької Матері Божої – як духовний символ України – знаходиться серед інших із усіх континентів світу в Назареті, на території римо-католицького храму Благовіщення, де написано “Пресвята Богородице, молися за твій українськмй народ”.

За останні десятиліття Зарваниця стала українським Люрдом, найбільш відпустовим центром України. Всеукраїнські прощі, які щорічно відбуваються в Зарваниці, присвячуються важливим подіям історії   УГКЦ, вшанування пам’яті митрополита Андрея Шептицького, патріарха Йосифа Сліпого, важливим питанням життя церкви, душпастирства, духовного становлення української родини і молоді. Зарваницька Божа Мати в чудотворній іконі скликає всіх людей України до спільної молитви, огорнувши своїм омофором усю нашу країну.

І нас Матір Божа привела в цей чудовий Марійський духовний центр для молитви, для слухання Божого слова, для глибшого пізнання правдивої віри в Бога. Здатність людського пізнання Бога дуже обмежена. Бог себе об’являє людині через  5 категорій: молитву, сумління, історію життя людини, Святе письмо, науку церкви. Ці категорії глибоко були висвітлені отцем під час реколекцій. Також в час духовної науки детально були роз’яснені ще такі поняття, як правдива віра розуміння та її складові, послух, сваволя, любов до Бога, смисл людського життя, натхнення та багато інших.

Щодня духовні науки починалися зі Святої Літургії в храмі Пресвятої Євхаристії, а в перервах був час для індивідуальної молитви, та відвідин Собору, каплиць, Хресної дороги, монастиря та храму з хатинкою Матері Божої в Назареті, а також для осмислення почутого та роздумування.

Проживали  та харчувалися ми два дні  в прекрасному паломницькому центрі, яким опікується о.Микола.

В неділю, 25 грудня після Божественної літургії  було оголошено про “Духовне всиновлення зачатої дитини”, коротка інформація, яка попередньо була роздана, о.Корнилієм зачитаний текст присяги духовного всиновлення, обіцянка та щоденна молитва.

Духовне всиновлення зачатої дитини

”Народ, який вбиває своїх дітей, це народ без майбутнього”

Іван Павло ІІ

Духовне всиновлення є обітницею, змістом якої є молитовне зобов’язання, яке бере на себе конкретна особа з  наміром збереження життя ще ненародженої дитини, ім’я якої відоме лише Богові.

Суттю духовного всиновлення є щоденна молитва протягом дев’яти місяців.  Вона складається зі спеціалної молитви за дитину та її батьків, однієї таємниці Вервиці (Чотки, Розарій), а токож за добровільно прийнятих додатково релігійних практик, таких як: Святе Причастя, піст, активна допомога у благодійних справах ( допомога самотнім матерям, багатодітним родинам, особам похилого віку, хворим і т.д.).

Дуже цінним зобов’язанням може бути також знаходження нових прихильників духовного всиновлення, а також праця на захист життя.

            Мета духовного всиновлення:

         це молитовна жертва, головною метою якої є рятування життя дитині, якій загрожує вбивство;

         нагадує людям про відповідальність за дар плідності, за зачаття нової людини;

         робить суспільно чутливим до цінності людського життя і веде до суспільного прийняття святості життя;

         є дуже помічною для людей, які страждають через зроблені аборти;

         поширює коло активних охоронців життя;

         є підтримкою юридичного усиновлення дитини після народження.

Духовне всиновлення через милосердну любов до найменшої і повністю беззахисної істоти є безпосереднім відданям Господу Богу цієї дитини в молитві, благанні про зміну мислення її батьків, у проханнях, сповнених любові та відкритості на нове життя, ” бо любов, коли ти нею ділишся, коли її даруєш, є як хліб. Такої любові і такого хліба стає більше.”(слова матері Терези з Калькутти).

Така зріла християнська любов, вільна від єйфорії, як життєвий вибір розуму та доброхї волі, підпорядкований природному Божому законові є ”тим здоровим зерном, яке падає на ріллю” сімейної спільноти, що твориться і формується.

Духовне всиновлення зачатої дитини, що потребує особливої жертви, є подібним до опіки хресних батьків, які допомагають дитині в щоденному житті. До духовного всиновлення можна віднести слова Христа: ” Хто виконує волю Божу, той мені брат, сестра і мати”.

АЛК пропагує духовне всиновлення зачатої дитини щоразу всім новим членам, чи іншим людям,  які спільно з нами відвідують святі місця, прощі, реколекції. Після закінчення літургії ми всі процесією пішли до чудотворного джерела, де о.Микола освятив воду і окропив всіх людей.

Далі у нас була ще завершальна частина реколекцій, після якої отець Корнилій уділив всім нам повний відпуст і окропив свяченою водою. Ми ще раз відвідали парафіальну церкву Пресвятої Трійці в Зарваниці та поклонились іконі Матері Божої і відмовили вервичку до Пресвятої Богородиці.

Повертались всі з Зарваниці одухотворені, щасливі з почуттям глибокої правдивої віри, великої Божої Любові до кожного з нас, великої опіки Матері Божої до українського народу і великої надії на добре майбутнє для України.

Інформацію подала Леся Луць

1 2 3

4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 17