Марта Ференц – лікар-гінеколог КЗ ЛОР ЛОЦРЗН виступила з доповіддю “Український досвід у соціальній підтримці молодих матерів” (на англійській мові)

Соціальна робота в Україні має свої особливості, обумовлені як історичним розвитком, так і впливом сучасних світових тенденцій. Необхідно відзначити, що соціальна робота у нашій державі здійснюється в умовах гострої економічної кризи. Як свідчить історичний досвід, потреба у комплексній соціальній роботі особливо зростає в кризові періоди, коли погіршується доля мільйонів людей. Сьогодні в Україні соціальним патронажем охоплені практично всі категорії молоді, які тією чи іншою мірою потребують соціальної допомоги, соціального забезпечення та соціальної реабілітації.

Питаннями соціального захисту жінок і дітей займаються також неурядові організації. В державі діють і співпрацюють понад 20 всеукраїнських жіночих організацій (Спілка жінок України, Союз українок, Жіноча громада та ін.), майже 400 неурядових організацій, які проголошують роботу з дітьми як свою статутну діяльність (Дитячий фонд України, Український молодіжний Чорнобильський фонд, Асоціація захисту дітей-інвалідів тощо), близько 80 організацій та об’єднань регіонального рівня.  А також створені центри для тимчасового перебування у ньому вагітних жінок на 7-9 місяці вагітності та матерів із дітьми віком від народження до 18 місяців, які опинилися в складних життєвих обставинах, у зв’язку з чим виникає високий ризик розлучення матері та дитини, загроза життю і здоров’ю матері чи дитини.

Отже, як бачимо знадобилося чимало зусиль і часу, щоб у сучасному суспільстві утвердився термін «молода сім’я», яка становить особливу, фундаментальну групу суспільства та одночасно виступає соціальною групою і суспільним інститутом. Специфіка молодої сім’ї визначається тим, що вона знаходиться в процесі свого становлення в ході якого виникає ряд проблем, але не зважаючи на це державною сімейною політикою розроблено ряд завдань, що допомагає молодим сім’ям подолати важку життєву ситуацію.

Дермот Керні: «Початок життя: Доповідь Великобританії: моніторинг серед лікарів та студентів-медиків».

Протягом року у Великобританії було проведено соціальне опитування молодого населення. Основним завданням даного моніторингу було отримати відповідь: «Коли ж все таки починається життя людини?». 34% опитаних дали відповідь, що початком життя людини є зачаття, незначна кількість респондентів вважає початком життя-момент народження. У зв’язку із тим, що не має одностайної думки населення, особливо молодого, ми просимо державної підтримки для функціонування такої громадської релігійної організації, як «Асоціація лікарів католиків», оскільки лікарі є тими першими контактними особами до їх жінки першочергово звертаються на рахунок аборту, а дана асоціація є противником абортів І ми в свою чергу є тим першоджерелом, яке може пропагувати відмову від абортів, від так як це вбивство живої людини.

Ганс Стівенс. (Голандія): «Лікарі в середовищі із багатьма культурами. Професія, культура, релігія»

Лікар-це особа, яка повинна допомагати своїми знаннями та вміннями людям незалежно від віросповідання, культури, професії, соціального стану, які потребують цієї допомоги. Ми лікарі католики є миролюбивими, бо нас цього вчить Бог! Наша релігія є демократичною і з любов’ю, ставиться до усіх людей на планеті Земля. У зв’язку із великою еміграційною кризою, яку охопила Європа – лікарі стикаються із особами різних релігій. Інколи вони скептично ставляться до осіб з іншим віросповіданням тому ми лікарі католики при лікуванні цих пацієнтів особливо повинні появляти милосердя і любов!

Франко Бальзаретті. Італія. «Лікарі милосердя, що надають допомогу бідним та іммігрантам»

У 2003 році Архієпископ звернувся до лікарів католиків для створення безкоштовної клініки, яка б надавала допомогу бідним та іммігрантам, оскільки вони перебуваючи у країні нелегально не мають доступу до кваліфікованої медичної допомоги. «Асоціація лікарів католиків Італії» з відкритою душею відгукнулась на це прохання та – із жовтня 2003 року і по теперішній час у цій клініці отримали медичну допомогу тисячі біженців із різних країн світу. Ми погоджуємось із словами Ісуса Христа: «Іди і зроби це сам»!

Джосеф Глаза. «Пацієнти і лікарі, попали у пастку між новими технологіями, машинами і правилами системи охорони здоров’я. Чи є надія на майбутнє?»

У зв’язку із тим, що в кожній країні існує своя модель функціонування системи охорони здоров’я, лікарі інколи стають заручниками прописаних норм діагностики та лікування тими системами у вигляді протоколів, що відмежовує лікаря від пацієнта, що у свою чергу створює вигляд дистанційного лікування, а не безпосереднього контакту лікаря та пацієнта, який хворіючи потребує не тільки фізичної допомоги, а й духовної.

Також великою проблемою на даний час є те,що пацієнти лікуються за допомогою «доктора googlе», який у свою чергу дає величезний обсяг інформації з приводу лікування того чи іншого захворювання, але найгірше у цьому , що надає у десятки разів більше дезінформації, що в свою чергу призводить до упущення можливості ранньої діагностики для лікування цих недуг,що в результаті виливається у те,що людина звертається із вже важкими стадіями даного захворювання до лікаря після лікування у «доктора googlа», а ми добре знаємо, що рання діагностика це 90% успіху у лікуванні, з цього приводу нам необхідно пропагувати те, щоб пацієнти звертались безпосередньо до лікаря, а не до «доктора googlа» оскільки кваліфікована допомога може врятувати життя.

Це була надзвичайно приємна, захоплююча подорож до далекої сонячної Португалії, яка є релігійною країною і межує із двома сусідами, з однієї сторони Іспанією, а з іншої безмежним Атлантичним океаном. Основною метою даної подорожі, було взяти участь у «Європейському конгресі асоціацій лікарів католиків», який дав змогу обмінятися думками і почути про нові виклики і проблеми сьогодення, які на даний час існують на теренах європейського континенту і які є надзвичайно близькими для України та можливі шляхи вирішення цих питань на основі досвіду тих чи інших країн, які пройшли вже певні етапи цих проблем. Проживаючи в Україні ми чуємо багато міфів про медицину на Заході, як про щось неосяжне, про щось таке де немає проблем, але насправді реалії показують, що багато проблем, з якими стикаємось у повсякденному житті ми в сфері медицини, стикаються і лікарі у Європі. Даний конгрес був надзвичайно інформативним і повчальним, оскільки всі учасники надавали інформацію від першоджерел, тобто від практикуючих лікарів-католиків, які своїм служінням допомагають людям, коли ті в певних критичних ситуаціях втрачають віру і мають надію тільки на Господа Бога і на цього лікаря, завдяки якому, або через якого Бог може допомогти цій людині.

Європа має великі проблеми в сфері релігії і різкий релігійний занепад, який викликаний стрімкою міграційною кризою. Ці спостереження є наведені на основі багатьох доповідей наших колег з інших країн і кожен з доповідаючих в цьому питанні наголошував на тому, що кожна нація повинна бути самоідентифікованою, тобто поважати свою мову, релігію і культуру, оскільки саме ці складові характеризують нас як націю і ми повинні про це пам’ятати щоб вберегти себе від тих проблем які можуть виникнути якщо ми почнемо про це забувати. У більшості європейських країн є проблеми з кадрами в медицині і ця проблема в деяких із них є кричущою, оскільки все менше і менше молоді хоче присвячувати себе медицині, оскільки це дуже довгий шлях, віддалена перспектива швидко заробляти гроші і майже уся посвята себе пацієнтам, які в теперішній час приходять до лікаря не як до людини на яку вони надіються, а як до особи яка надає послуги. Дуже гарно у своїй доповіді зауважив професор із Словаччини др. Йозеф Гласа, що доктор Google дає пацієнтам надзвичайно багато корисної інформації, але найгірше в ньому є те, що він в десятки разів надає більше дезінформації, внаслідок якої пацієнти, уникаючи візиту до лікаря, займаються самолікуванням і пізніше із важкими ускладненими,  інколи стадії яких не дають змоги лікарю допомогти їм, попадають у клініки, хоча кожен лікар добре знає, що рання діагностика – це 90 % успіху у лікуванні.

Віра в Господа Бога і мораль повинні бути невід’ємною складовою кожного лікаря, оскільки інколи завдяки вірі лікар дає надію на життя тій людині яка потребує допомоги,  тій людині яка потребує віри щоб жити, тій людині яка потребує  віри в Господа щоб хотіти одужати, оскільки будь-яка хвороба це своєрідний стрес для людини який робить людину слабшою і фізично і морально і духовно, тому інколи завдяки вірі у Бога у людини з’являється бажання жити і завдяки цьому ця людина одужує. Як би прикро не звучало, але в такій європейській країні із однією з найпровідніших економік світу як Німеччина, щороку проводять понад 200 тис. абортів через неплановану вагітність, зі слів доповідача – це великий моральний занепад, який супроводжується одним з найбільших у світі показником старіння нації, що через певний період, якщо все буде іти такими темпами, просто призведе до вимирання нації і заміну її на тих мігрантів,які неконтрольованими темпами заполоняють цю країну.

Також у ході конгресу були висвітлені доповіді на рахунок медичної допомоги для біженців та не зареєстрованих мігрантів, які не будучи громадянами тих країн і не маючи полісу медичного страхування не мають доступу до навіть простого огляду лікаря, а в складніших випадках, коли людина захворіла, доступу до кваліфікованої медичної допомоги. Оскільки церква покликана допомагати людям, то духовна спільнота звернулась до лікарів, щоб створити безкоштовну клініку для біженців та мігрантів і багато лікарів, медсестер  та фармацевтів відгукнулись на це прохання і з радістю допомагають цим людям. Цього року ми святкуємо Рік Божого милосердя, проголошений Папою Франциском, і ми повинні прикладати якомога більше зусиль для того, щоб це милосердя проявляти до всіх осіб, які цього потребують.

Завдяки таким спільним зустрічам, як даний Конгрес, ми можемо почерпнути безліч нових ідей, які потрібно впроваджувати на даному етапі, по мірі виникнення тих проблем, відтак як сьогоденний ритм життя є дуже швидким, і ті виклики, які з’являються перед нами, мають отримувати швидку відповідь, бо пропустивши певний час, час тої золотої години, нам буде важче реагувати і замість профілактики, ми будемо займатись реанімацією тих проблем, які виникають.

Направду, цей досвід, який ми отримали на Конгресі FEAMC є неоціненним, оскільки такі зустрічі породжують бажання розвиватися і рости духовно і впроваджувати практичні механізми для залучення груп людей до цього росту!

Інформацію подала Марта Ференц

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.