Ісус навчає нас милосердя, Він просить, щоб ми виявляли його до інших. Найчастіше ми пам’ятаємо про вбогих і безпритульних, а найрідше — про свою сім’ю. Ось 14 порад, базованих на роздумах Хресної Дороги, — як бути кращою людиною для того, хто тоді найближчий.
Триваючи на молитві в цей Рік Милосердя, стаємо перед подіями останнього шляху Спасителя, який навчає нас милосердя щодо іншої людини — ближнього, якого ми часто не помічаємо в тих, із ким ділимо стіл і дах.
Стояння І
Ісуса засуджено на смерть
Легко засудити, легко осудити іншу людину, відігратися за критику на свою адресу, за неприємні слова, високо поставлені вимоги. Так думав і натовп, що вимагав смерті Ісуса. Вони забули, що Він виявляв до них милосердя: помножив хліб, як вони були голодні, зцілював, коли вони хворіли, прощав, коли вони впадали у гріхи.
А як у наших сім’ях?
Скільки разів я осудив і засудив своїх найближчих — чоловіка/жінку, батьків, дітей? І навіть не спитав про їхні наміри. Зразу оцінив, видав осуд?
Стояння ІІ
Ісус бере хрест
Ми часто чуємо про «брання хреста у нашій щоденності», але що це значить насправді? Може, ми допомагаємо, коли це не вимагає від нас зречення, ділимося тим, чого й нас надмір, уникаємо потрібної розмови, коли вона нам невигідна? Ісус не викручується і не вигадує причин, а просто бере свій хрест і йде на Голгофу, аби віддати життя. Він послідовний до кінця.
А як у наших сім’ях?
Скільки себе я здатен присвятити домашнім? Може, говорю про великі справи, а при цьому не здатен відірватися від улюбленої телепрограми, коли треба присвятити час дитині, чоловікові чи жінці, батькам? Просто побути з ними і для них?
Стояння ІІІ
Перше падіння під хрестом
Людина, яка падає, потребує конкретної допомоги. Не раз вона не вміє про неї просити, боїться, соромиться сказати про свою ситуацію. Буття милосердним вимагає спостережливості й сердечної чутливості. Обережного похилення над недолею іншої людини. Коли Ісус падав, на це дивилися багато; а скільки допомогли?
А як у наших сім’ях?
Чи проявляю я чутливість у зауваженні потреб моїх найближчих, свого оточення? Чи й мене також зачепила проказа байдужості?
Стояння IV
Господь Ісус зустрічає свою Матір
Зустрічі з мамою бувають різні. Часто вони сповнені любові, вдячності, захвату. Однак бувають і такі, що викликають розпач і сльози. Ісус у своїй Матері зустрічає людину, яка любить до кінця, аж по хрест, любить мудро і жертовно, не противиться волі Божій, яка провадить сина на Голгофу.
А як у наших сім’ях?
Яка я людина стосовно своєї матері — живої чи померлої? Чи я пам’ятаю про неї, чи присутній поруч, чи присвячую їй час?
Яка я матір щодо своїх дітей? Чи вмію їх любити за будь-яких обставин?
Стояння V
Симон Киринеянин допомагає Ісусові нести хрест
Чимало людей нині дивуються Симеонові, що його мали примусити нести хрест, бо добровільно він його би не взяв. Але й нині так багато людей уникають милосердної допомоги іншим. Часто це нелегко — здобутися на допомогу комусь із членів родини, ну а що вже казати про чужу нам людину. Для багатьох заклик бути милосердним до засудженої людини залишається незрозумілим.
А як у наших сім’ях?
Чи допомагаю я також і своїм найближчим? Не раз набагато простіше комусь сторонньому вділити фінансову допомогу, ніж знайти час для сім’ї, відриваючись від улюблених занять або й просто перекреслюючи робочі плани.
Стояння VI
Вероніка обтирає обличчя Христа
Обтерти обличчя Ісуса вимагало від Вероніки відваги вийти з натовпу і ризикнути зробити непопулярний жест. Набагато простіше було залишатися в анонімному тлумі й залишитися пасивною перед лицем кривди іншої людини. Сьогодні також багато з нас не реагують на зло, завдане іншим. Ісус виходив до відкинутих, вигнаних, відсторонених суспільством, бо вони митарі або прокажені.
А як у наших сім’ях?
Чи ризикну я своїм становищем, фінансовим станом, громадською думкою, аби допомогти відкинутим?
Стояння VII
Друге падіння під хрестом
Падіння людини не раз викликає прагнення відступитися й перекласти проблему на інших. Може, ми переконуємо себе, що інші мають кращі можливості надати допомогу, вони заможніші, здібніші, їм легше, вони менше ризикують?.. Однак Ісус, який упав на єрусалимській дорозі, потребував допомоги тих, хто стояв найближче.
А як у наших сім’ях?
Також і в них може з’явитися питання: чого це я маю для тебе оце робити, з тим допомагати, зрештою, тут же є не тільки я, а й інші?
Чи розумію я, що Ісус кличе саме мене?
Стояння VIII
Ісус зустрічає заплаканих жінок
Плач над кимось часто небагато вартий. Вираження співчуття буває достатньо легким. Але чи така позиція несе з собою конкретну підтримку? Ісус вказує жінкам-плакальницям, що вони мають плакати не над Ним, а над собою та своїми дітьми.
А як у наших сім’ях?
Наскільки у вихованні дітей ми керуємося цінностями й часто нелегкими принципами, завдяки яким їм буде легше вірно йти крізь життя слідами Христа?
Стояння ІХ
Третє падіння під тягарем хреста
Коли чиєсь падіння серйозне, ми не можемо задовольнитися дрібними жестами. Справжня, дієва допомога найчастіше вимагає зречення і зусиль. Цього не вдасться розв’язати символічною гривнею, кинутою на пожертву. Треба, аби ми вчилися такої постави самі та навчали її наших дітей.
А як у наших сім’ях?
Чи допомагаю я серйозно, з повною віддачею? Чи мої домашні не чують раз по раз: «потім, пізніше, як вийде, не маю часу»? Саме присвячений їм час може допомогти у доланні труднощів.
Стояння Х
З Ісуса здерто одяг
Оголення Ісуса показує нам реальність виклику «нагого одягнути». Довкола нас насправді дуже багато вбогих, позбавлених гідності, доброго імені, правди. Не раз дуже тяжко стати на захист людини, непопулярної в нашому середовищі, говорити незручну правду.
А як у наших сім’ях?
Наскільки я турбуюся про пошану доброго імені тих, із ким перебуваю на щодень? Чи легковажним словом, злостивим жартом, непотрібною критикою не позбавляю їх гідності?
Стояння ХІ
Ісуса прибито до хреста
У цей особливий час страждання біля Ісуса немає учнів, подібно як немає і численних зцілених, чудесно нагодованих, визволених із гріха. Є багато цікавих спостерігачів, ворожий натовп і кати.
А як у наших сім’ях?
Де я, коли близька мені людина страждає? Чи знаходжу я час і можливості бути поруч із нею в цей тяжкий момент? Як багато людей страждають і помирають на самоті, полишені родиною та друзями!
Стояння ХІІ
Ісус помирає на хресті
Помираючи на хресті, Ісус просить Отця… про прощення для Його катів. У таку мить прощення стає героїзмом, бо якого і ми покликані в учинках милосердя: «Образи охоче прощати».
А як у наших сім’ях?
Наскільки ми спроможні у родині, в подружжі, серед найближчих прощати зло? Як це можливо, що існують сім’ї, в яких ті, що живуть під одним дахом, фактично роками не розмовляють одне з одним, залишаючись взаємно байдужими?
Стояння ХІІІ
Ісуса знято з хреста
Взяти на руки свою мертву дитину — це для кожної матері невимовний біль. Так це мало бути і з переживаннями Марії. Але багатьом стороннім людям важко зрозуміти біль матері й батька, особливо коли помирає ненароджене дитя, коли треба стати до бою за можливість його гідного поховання.
А як у наших сім’ях?
Чи підтримуємо ми тих, хто втратив дитину, також і ще до народження? Може, варто згадати, що багато де постають поховання втрачених дітей як знак молитовної пам’яті про маленьку людину, яка так завчасно відійшла з життя.
Стояння XIV
Ісуса покладено до гробу
Йосиф з Ариматеї не знав, що позичає для Ісуса печеру-гріб тільки на три дні. Він був переконаний, що померлих потрібно ховати навіть тоді, коли це вимагає певних зусиль чи жертви.
А як у наших сім’ях?
Чи пам’ятаємо ми про наших померлих, не тільки дбаючи про їхні могили, але насамперед постійно оточуючи їх нашою молитвою, замовленням Святих Мес, жертвуванням святого Причастя?
«Все, що ви зробили одному з цих найменших, — Мені зробили» (Мт 25, 40).
Джерело: CREDO